Патріарша проповідь у Неділю сиропусну після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

1 березня 2020 року, в Неділю сиропусну — спогад Адамова вигнання (Прощена неділя), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля. Після закінчення богослужіння Святіший Владика виголосив проповідь.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогоднішня неділя, остання перед Великим постом, присвячена події, яка відбулася на самому початку людської історії, коли Адам був вигнаний з раю. Ця подія докорінно змінила перебіг людського життя. А що ж сталося? Адам, покликаний жити в раю в спілкуванні з Богом, відмовився від перебування з Ним, порушивши одну-єдину заповідь. Не сім, не десять, не сорок, не сто, а лише одну — заповідь про послух Богу. Ми знаємо, що він порушив цю заповідь, скуштувавши плід від забороненого дерева, і не можна сказати, що несвідомо. Адже знайшов він слова в своє виправдання, коли Бог пред’явив йому факт порушення заповіді, а значить, звершене Адамом не було скоєно через незнання, — він і розумом, і волею брав участь в порушенні Божественної заповіді. Він скуштував від забороненого древа – древа Пізнання добра і зла.

Не відав нещасний Адам, що таке зло. Він знав тільки добро, тому що жив у спілкуванні з Богом, і оскільки скуштував від цього древа в порушення заповіді, то і був вигнаний з раю в світ. Він не був відданий Богом в руки диявола – він просто був відправлений в світ як би в навчання: ти хотів пізнати, що таке добро і зло, а раз так, ти це дізнаєшся, тому що в світі є і добро, і зло. А для того щоб не було повернення в рай, поставив Господь біля входу в нього херувима, щоб Адам залишався там, де є добро і зло. Так почалася драматична історія людського роду, виконаного протиріч, конфліктів, трагедій, тому що добро і зло не могли співіснувати мирно, вони увійшли в глибокий конфлікт, наслідком якого стали війни, насильство і різного роду злочини проти людини і навколишнього світу.

Історія про вигнання Адама з раю допомагає нам зрозуміти, що таке слідування волі Божій. Господь не карає нас, якщо ми не слідуємо його волі, тому що ми вільні і можемо вільно обирати свій життєвий шлях, вільно вибирати між добром і злом. Якщо ми обрали зло, то Бог не карає, але він віддає нас в руки зла, тобто в руки тієї сили, якій ми мимоволі послужили, здійснюючи зло в своєму житті. Тоді людина, віддана самому собі, входить у важкі життєві обставини. Досить згадати найстрашніші прояви людського зла: війни, насильство, порушення справедливості. У міру розвитку цивілізації люди стали прагнути до того, щоб встановити якусь справедливість. З’явилися закони, з’явилися суди, з’явилося юридично виражене розуміння, що є добро і що зло, але при всіх цих зусиллях людського роду зло залишається в світі, і трагедія присутності зла в людській історії не присікається — в масштабах планети, масштабах життя роду людського, будь-якого окремого народу і кожного з нас.

Чому ж ми згадуємо про вигнання Адама з раю напередодні Великого посту? А тому що гріх, який і був причиною цього вигнання, гріх, який поклав межу між людиною і Богом і унеможливив присутність людини поблизу Бога, є якоюсь невідворотною силою. Гріх – не фізичний катаклізм, який людина не може зупинити, подібно землетрусів, ураганів або повеней. Наслідки гріха людина може, принаймні, якщо не зупинити тотально, то обмежити в рамках свого життя.

Напевно, не могло бути більш повчального біблійного оповідання напередодні Великого посту, ніж розповідь про вигнання Адама з раю. Перед нами відкривається подвиг Чотиридесятниці, терені посту і молитви, але ж піст і молитва спрямовані саме на те, щоб перемогти гріх в самих собі. Зрозуміло, що перемогти гріх повністю неможливо, але можна максимально поставити під контроль свої думки, свої почуття, свої відносини з людьми, з навколишнім світом, щоб принаймні чітко фіксувати стан гріха і розуміти, що в тій чи іншій життєвій ситуації згрішив особисто я. Усвідомлення свого власного гріха-неодмінна умова його прощення, а терені посту і молитви і направлено на те, щоб через утримання, молитву і покаяння випросити у Господа прощення наших гріхів.

Будемо пам’ятати про те, що є умовою прощення наших гріхів, що є умовою благополучного і рятівного проходження пісного терену. І нехай допоможе нам Господь саме так пройти дні рятівної Чотиридесятниці, щоб підійти до Дня Світлого Христового воскресіння духовно оновленими, сильнішими, з ясним розумінням того, що сталося в нашій душі і з почуттям щирого каяття перед Богом за всі наші великі і малі гріхи. Амінь.

З початком поприща Святої Чотиридесятниці всіх вас вітаю!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua