01/03/2020
Патріарша проповідь у Неділю сиропусну після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля
1 березня 2020 року, в Неділю сиропусну — спогад Адамова
вигнання (Прощена неділя), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил
звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського
Кремля. Після закінчення богослужіння Святіший Владика виголосив проповідь.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Сьогоднішня неділя, остання перед Великим постом,
присвячена події, яка відбулася на самому початку людської історії, коли Адам
був вигнаний з раю. Ця подія докорінно змінила перебіг людського життя. А що ж
сталося? Адам, покликаний жити в раю в спілкуванні з Богом, відмовився від
перебування з Ним, порушивши одну-єдину заповідь. Не сім, не десять, не сорок,
не сто, а лише одну — заповідь про послух Богу. Ми знаємо, що він порушив цю
заповідь, скуштувавши плід від забороненого дерева, і не можна сказати, що
несвідомо. Адже знайшов він слова в своє виправдання, коли Бог пред’явив йому
факт порушення заповіді, а значить, звершене Адамом не було скоєно через
незнання, — він і розумом, і волею брав участь в порушенні Божественної
заповіді. Він скуштував від забороненого древа – древа Пізнання добра і зла.
Не відав нещасний Адам, що таке зло. Він знав тільки
добро, тому що жив у спілкуванні з Богом, і оскільки скуштував від цього древа
в порушення заповіді, то і був вигнаний з раю в світ. Він не був відданий Богом
в руки диявола – він просто був відправлений в світ як би в навчання: ти хотів
пізнати, що таке добро і зло, а раз так, ти це дізнаєшся, тому що в світі є і
добро, і зло. А для того щоб не було повернення в рай, поставив Господь біля
входу в нього херувима, щоб Адам залишався там, де є добро і зло. Так почалася
драматична історія людського роду, виконаного протиріч, конфліктів, трагедій,
тому що добро і зло не могли співіснувати мирно, вони увійшли в глибокий
конфлікт, наслідком якого стали війни, насильство і різного роду злочини проти
людини і навколишнього світу.
Історія про вигнання Адама з раю допомагає нам зрозуміти,
що таке слідування волі Божій. Господь не карає нас, якщо ми не слідуємо його
волі, тому що ми вільні і можемо вільно обирати свій життєвий шлях, вільно
вибирати між добром і злом. Якщо ми обрали зло, то Бог не карає, але він віддає
нас в руки зла, тобто в руки тієї сили, якій ми мимоволі послужили, здійснюючи
зло в своєму житті. Тоді людина, віддана самому собі, входить у важкі життєві
обставини. Досить згадати найстрашніші прояви людського зла: війни, насильство,
порушення справедливості. У міру розвитку цивілізації люди стали прагнути до
того, щоб встановити якусь справедливість. З’явилися закони, з’явилися суди,
з’явилося юридично виражене розуміння, що є добро і що зло, але при всіх цих
зусиллях людського роду зло залишається в світі, і трагедія присутності зла в
людській історії не присікається — в масштабах планети, масштабах життя роду
людського, будь-якого окремого народу і кожного з нас.
Чому ж ми згадуємо про вигнання Адама з раю напередодні
Великого посту? А тому що гріх, який і був причиною цього вигнання, гріх, який
поклав межу між людиною і Богом і унеможливив присутність людини поблизу Бога,
є якоюсь невідворотною силою. Гріх – не фізичний катаклізм, який людина не може
зупинити, подібно землетрусів, ураганів або повеней. Наслідки гріха людина
може, принаймні, якщо не зупинити тотально, то обмежити в рамках свого життя.
Напевно, не могло бути більш повчального біблійного
оповідання напередодні Великого посту, ніж розповідь про вигнання Адама з раю.
Перед нами відкривається подвиг Чотиридесятниці, терені посту і молитви, але ж
піст і молитва спрямовані саме на те, щоб перемогти гріх в самих собі.
Зрозуміло, що перемогти гріх повністю неможливо, але можна максимально
поставити під контроль свої думки, свої почуття, свої відносини з людьми, з
навколишнім світом, щоб принаймні чітко фіксувати стан гріха і розуміти, що в
тій чи іншій життєвій ситуації згрішив особисто я. Усвідомлення свого власного
гріха-неодмінна умова його прощення, а терені посту і молитви і направлено на
те, щоб через утримання, молитву і покаяння випросити у Господа прощення наших
гріхів.
Будемо пам’ятати про те, що є умовою прощення наших
гріхів, що є умовою благополучного і рятівного проходження пісного терену. І
нехай допоможе нам Господь саме так пройти дні рятівної Чотиридесятниці, щоб
підійти до Дня Світлого Христового воскресіння духовно оновленими, сильнішими,
з ясним розумінням того, що сталося в нашій душі і з почуттям щирого каяття
перед Богом за всі наші великі і малі гріхи. Амінь.
З початком поприща Святої Чотиридесятниці всіх вас вітаю!
Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі
Патріарх.ua