ГОЛОВНА   Новини   ПРО ПРОЕКТ   РЕДАКЦIЯ   КОНТАКТИ  
Почтовая форма

Ссылки:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Наши банеры:

Привітання та звернення Святішого Патріарха Кирила

09/05/2020

Слово Святішого Патріарха Кирила після літії в день 75-річчя Перемоги

9 травня 2020 року, в 75-ту річницю Великої Перемоги, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив заупокійну літію за загиблими і покійними учасникам Великої Вітчизняної війни в храмі святого благовірного князя Олександра Невського в однойменному скиту поблизу Передєлкіна. Після закінчення богослужіння Святіший Владика виголосив Першосвятительське слово.

75 років тому закінчилася найстрашніша війна в історії людства, що забрала мільйони і мільйони життів. І серед жертв, які принесли на вівтар перемоги багато народів і країн, найбільшу принесли воїни і мирні жителі нашої Вітчизни. Різні називають цифри, тому що, напевно, неможливо підрахувати всіх загиблих, але навіть якщо прийняти, що війна забрала 27 мільйонів людських життів, важко собі уявити, що це означає. Ми знаємо, яке велике місто Москва, проте в його історичних кордонах – лише десять з невеликим мільйонів жителів, не рахуючи приїжджих. Можете собі уявити: 27 мільйонів-це майже три Москви! Це наші батьки, наші старші брати і сестри, це наш народ. Це ті, хто втратив будь-яку можливість мати потомство. Їх жертва, принесена на вівтар Перемоги у Великій Вітчизняній війні, важко позначилася на народонаселенні нашої країни. Ми втратили не тільки безліч людей під час війни, а й дітей тих, хто повинен був їх народити, але не народив, тому що загинув під час війни. Ми втратили онуків тих, які повинні були народитися від тих, хто жили під час війни, але вони не народилися, тому що їх батьки загинули. Страшна печатка війни, її важкі наслідки найжорстокішим чином відбилися на житті нашого народу.

Нинішнє покоління, особливо молоде, сприймає Вітчизняну війну як щось дуже віддалене. Але для того щоб наблизити цю трагедію до життя сучасної людини, досить сказати, що нас було б набагато більше, ми жили б набагато краще, країна була б, безсумнівно, більш організованою і зручною для життя, ми зробили б багато і багато великих справ на благо своєї Вітчизни, якби разом з нами були ті, хто загинув під час війни, хто не народився під час війни, їхні діти і онуки. Наслідки війни не настільки гостро не переживаються нинішнім поколінням, але вони, безсумнівно, послабили великий потенціал нашої Вітчизни. Ми живемо в епоху, коли рани війни згладилися з пам’яті або, принаймні, не справляють такого важкого враження, як у післявоєнні роки. Страшні епізоди тієї війни згладились з пам’яті навіть у тих, хто її застав. Ну, а всі інші можуть судити про війну тільки за фільмами, за книгами, які, звичайно, дуже далекі від тієї страшної реальності.

Наслідки війни, безсумнівно, наклали важкий відбиток на життя нашого народу, але за час війни сталося щось дуже важливе. Ми вступили у війну з зруйнованими храмами, з закритими монастирями, з ув’язненими священнослужителями і віруючими. Правителі наші звітували один перед одним і перед народом в тому, що в житті наших людей практично не залишилося віри, яких би то не було ознак релігійного життя. Але ось почалася війна-і нібито не було страшних років гонінь. Люди перестали соромитися своєї віри і, перехрестившись, йшли в атаку з ім’ям Божим. Вони відкрито сповідували свою віру, і ніхто більше не смів цьому перешкоджати.

Релігійне відродження нашого народу під час війни — це один з факторів, який, безсумнівно, вплинув на її результат. Тому що віруюча людина виконує свій обов’язок, маючи відповідальність не тільки перед начальником, який над ним поставлений, а й перед своєю совістю і, найголовніше, перед Богом. Адже саме Господь сказав: «Немає більше тієї любові, як якщо хто покладе душу Свою за друзів своїх» (Ін. 15:13). Господь закликав нас бути готовими віддавати своє життя за інших, і якщо в мирний час ця заповідь не сприймається як дуже актуальна, то у воєнний час вона стала для багатьох керівним принципом їхнього життя.

Як мені говорили фронтовики, і я про це вже неодноразово говорив, в окопах не було невіруючих. Тому що встати по команді з окопу, піднятися на повний зріст і йти назустріч смерті може тільки людина, яка перемогла страх. Якщо страх панує, якщо він сковує свідомість і паралізує волю, то воїн не може піднятися і йти назустріч смерті. Але якщо людина вірить в безсмертя, якщо він, може бути, не стільки розумом, скільки серцем своїм відчуває, що віддати життя своє за други своя є не тільки доблесть, а й піднесена вимога, яку Бог звернув до людей, то виповнюється силою розум, зміцнюється воля, і людина перемагає страх.

Ми віримо, що сила Божа була присутня серед наших солдатів і зміцнювала їх. Перед відправкою на фронт багато зашивали в свої гімнастерки текст псалма «живий в помочі», і, як розповідали мені учасники бойових дій, перед атакою рука тягнулася до слів великого псалма, і, торкнувшись священного тексту, багато з надією на волю Божу знаходили і сміливість, і мужність.

В результаті війни оновилося релігійне життя, відкрилися багато храмів, монастирі. Час від часу в нашій країні ще проводилися різного роду атеїстичні кампанії, але вже ніхто не наважувався за відвідування храму або за відкрите сповідання віри посилати людей в ув’язнення, на заслання, піддавати іншим суворим покаранням. Хоч і не було повного сприяння для віри Христової, але віра в нашому народі зміцнювалася, і, напевно, почуття присутності Бога в житті допомагало і післявоєнним поколінням людей справлятися з труднощами, які випадали на їх долю.

Ми сьогодні згадуємо в першу чергу тих, хто героїчно відстояв нашу Вітчизну від страшної окупації. Ми не можемо навіть уявити, що було б, якби ворог переміг; про це не хочеться і думати. Але цілком очевидно, що ми з вами не стояли б сьогодні тут, в цьому храмі, і разом з нами сьогодні не здійснювали б подячні заупокійні богослужіння тисячі і тисячі людей, які згадують про безсмертний подвиг тих, хто своїм життям і своєю смертю зберіг для нас, в тому числі, можливість сповідувати віру в Господа і Спасителя і жити за законами православної віри. За багато що ми повинні подякувати героям, які віддали своє життя на полях битв Великої Вітчизняної війни. Подяка Церкви – це завжди молитва. І ми здійснили заупокійну панахиду, згадуючи кожен своїх, молячись за своїх рідних і близьких, тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни, або хто пропав безвісти, як мій рідний дядько Володимир, на честь якого я і був названий Володимиром. Він був одним з тих, хто в перший день війни зустрів полчище окупантів, тому що служив зв’язківцем під Брестом, і, напевно, загинув в той же день, виконуючи свій військовий обов’язок.

Знаю, що практично немає сім’ї, де люди не згадували б сьогодні тих, хто загинув або був понівечений, захищаючи Батьківщину, тих, завдяки кому ми сьогодні маємо можливість жити у вільній країні і вільно сповідувати свою віру. Тому заупокійна молитва сьогодні з’єднується у нас з молитвою про Вітчизну нашу, щоб Господь зберіг народ наш, країну нашу від ворогів зовнішніх і внутрішніх, щоб Господь дав нам сили зростати у вірі, в благочесті, в любові до Батьківщини, в любові один до одного, щоб він зміцнив нас в подвиг служіння один одному, як це робили воїни на полі брані Великої Вітчизняної війни, коли життя ближнього, життя друга, життя солдата, що знаходився поруч, були настільки значимі, що люди заради життя ближнього були готові віддати своє власне життя. Дай Бог, щоб не тільки в екстремальних умовах, але і в звичайних, навіть досить комфортних умовах сучасного життя ми залишалися здатними мати таку любов до ближнього, про яку Господь сказав: «Немає більше тієї любові, як якщо хто покладе душу Свою за друзів своїх» (Ін. 15:13).

Нехай Господь береже нашу країну, нашу землю, наш народ, всю історичну Русь від ворогів, від потрясінь, від міжусобної брані, від смертей. Зараз ми особливо молимося про те, щоб Господь захистив всіх нас від страшного повєтрія, яке прийшло в цей ювілейний рік до нас, яке забрало і забирає життя людей. Нехай пам’ять про великих героїв Вітчизняної війни допоможе нам бути більш мужніми і в умовах цієї напасті, щоб ми думали не тільки про своє власне життя, а й про життя тих, хто поруч з нами, — за прикладом героїв Великої Вітчизняної війни. Нехай береже Господь Вітчизну нашу, народ наш, Церкву нашу від усякого зла, і благословення його нехай перебуває з усіма нами. Амінь. Христос Воскрес!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua

Анонси подій

Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам XXVII Генеральної Асамблеї Міжпарламентської асамблеї Православ'я

Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам XXVII Генеральної Асамблеї Міжпарламентської асамблеї Православ’я

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил направив вітання учасникам XXVII Генеральної Асамблеї Міжпарламентської асамблеї Православ'я. Учасникам та гостям XXVII ... подробнее...>>
Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня тверезості

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня тверезості

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил виступив зі зверненням з нагоди Дня тверезості. Улюблені в Господа Преосвященні архіпастирі, всечесні ... подробнее...>>
Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні Архієрейського жезла Преосвященному Пітіріму, єпископу Джакартському

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні Архієрейського жезла Преосвященному Пітіріму, єпископу Джакартському

1 вересня 2020 року за Літургією у Великому соборі Донського ставропігійного монастиря м. Москви Святіший Патріарх Московський і всієї Русі ... подробнее...>>
Слово Святішого Патріарха Кирила на нараді з питань розвитку Соловецького архіпелагу

Слово Святішого Патріарха Кирила на нараді з питань розвитку Соловецького архіпелагу

20 серпня 2020 року в Лікарняному (Казначейському) корпусі Спасо-Преображенського Соловецького ставропігійного монастиря під головуванням Святішого Патріарха Московського і всієї Русі ... подробнее...>>
Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Йосипу, єпископу Таруському

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Йосипу, єпископу Таруському

19 серпня 2020 року, в свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі ... подробнее...>>

Архів матеріалів:

« Вересень 2020 »
ПнВтСрЧтПтСбВс
123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Яндекс.Метрика

© 2010-2020 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.
Перейти на мобильную версию