ГОЛОВНА   Новини   ПРО ПРОЕКТ   РЕДАКЦIЯ   КОНТАКТИ  
Почтовая форма

Архів матеріалів:

« Травень 2020 »
ПнВтСрЧтПтСбВс
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Ссылки:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Наши банеры:

Проповіді Святішого Патріарха Кирила

17/05/2020

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 5-ту після Пасхи, про самарянине

17 травня 2020 року, в Неділю 5-ту після Пасхи, про самарянина, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі святого благовірного князя Олександра Невського в однойменному скиту біля Передєлкіно. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Церкви виголосив проповідь.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні пасхальну неділю, в яку ми згадуємо бесіду Христа Спасителя з жінкою-самарянкою (Ін. 4: 5-42). Відомо, що самаряни, як і іудеї, – це семітське плем’я, що жило в центрі Палестини. Буває, що між сусідами або родичами не складаються добрі відносини; ось і між двома племенами – іудейським і самарянським – була постійна ворожнеча, яка носила не тільки побутовий характер, але мала і релігійний вимір.

Саме про це – сьогоднішнє євангельське читання. Ми чули, як Господь, перебуваючи в Самарії, був у колодязя Якова. Цей древній колодязь дійсно сягає часів праотця Якова, сина Ісаака, внука Авраама, і він шанувався самарянами як велика святиня. У цього колодязя, з якого самаряни черпати воду, Христос зустрівся з жінкою, а за тодішнім звичаєм між ними не повинно бути ніякого словесного контакту, тому що іудеї з самарянами не повідомлялися. Але Господь несподівано просить у самарянки-жінки води: Дай Мені напитися. Вона каже Йому: Чи Ти не знаєш, що ми не повідомляється? Але Господь, не дивлячись на це, продовжує бесіду, і тоді вона питає Його про щось, що для самарян було найважливішим, тому що саме це відділяло їх від іудеїв. А питати вона стала тому, що Спаситель, не знаючи її, розповів їй все про її життя – про те, що у неї було кілька чоловіків, і про те, що людина, з якою вона зараз живе, зовсім їй не чоловік. Самарянка побігла в своє селище і стала скликати народ, кажучи: Чи Той, Кого ми чекаємо? Чи не Месія чи Він? Адже Він сказав все, що відносилося до мого життя, хоча цього знати не міг …

Вражена одкровенням від Спасителя, самарянка звернула до Нього найголовніше питання: чому ви поклоняєтеся в Єрусалимі, а ми – на цій горі? Бо самаряни не ходили на поклоніння до Єрусалиму, а поклонялися Богу на горі Гаризим, недалеко від самого центру Самарії, і на цій горі приносили жертви. Саме питання про місце поклоніння Богові поділяв в релігійному відношенні самарян від іудеїв, і самарянка хотіла знати, де ж все-таки має Йому поклонятися – в Єрусалимі або на цій горі. Але Господь відповідає їй зовсім не те, що вона очікувала почути. Він каже, що скоро настане час і вже настав, коли не в Єрусалимі і не на горі люди будуть поклонятися Богу, але в духові та в правді. Ці слова Спасителя відносяться до всієї історії, яка почалася після Його пришестя у світ. Тепер для християнина байдуже з точки зору порятунку, де потрібно вклонятись Богу, бо найголовніше – поклонятися Йому в духові та в правді.

Що ж означають слова дух й істина? Істина означає істинну віру, а справжня віра передбачає певні знання. Ми знаємо, як протягом всієї історії люди боролися за істинну віру, тому що розуміли: якщо істина не опановує людським розумом, то від людини ховала щось найважливіше, що тільки і здатне визначити його життєвий шлях.

Істина дійсно відноситься до того, що відбувається в людській особистості на рівні пізнання. Тому невипадково, що впродовж всієї християнської історії Церква так боролася за те, щоб істина, Богоодкровенна істина, передана Самим Господом апостолам, а через апостолів – всієї Церкви, зберігалася неушкодженою. З історії Церкви ми знаємо, які страшні баталії відбувалися навколо істини, як часто виникали єресі, тобто свідомі спотворення правди. І для того, щоб зруйнувати багато людських хитросплетіннь, протягом першого тисячоліття збиралися Вселенські Собори, обговорювалися питання віри, захищалася та сама істина, яку Господь вручив своїм апостолам. Але вона не перестає захищатися і в другому тисячолітті, як, напевно, буде захищатися і надалі, і боротьба навколо правди триватиме до самого кінця роду людського.

А хіба все те, що ми сьогодні переживаємо на інтелектуальному рівні, хіба раціональні виклики, які кидаються на адресу Церкви і християнських переконань, не вимагають від нас боротьби, не вимагають від нас захисту істини? Чим більше людина здобуває знання, тим більше у нього виникає раціональних аргументів, які використовуються для того, щоб поставити під сумнів Божественну істину. І відбувається це не тому, що знання несумісні з вірою, але тому, що людина, озброюючись знаннями, надає своєї особистості значення, багато в чому перевищує справжнє значення людини. Ми знаємо, що людина, спираючись на свої знання, почала поставляти себе на місце Бога, і вперше це сталося не в XXI і не в XX столітті, а ще в античності, коли розум ставав настільки самодостатнім в житті людини, що витісняв Бога на периферію життя. Але якщо говорити про сьогоднішній день, то адже так воно відбувається і сьогодні – з ще більшою силою, тому що, опановуючи науковими знаннями, багато хто вважає, що ці знання відкривають їм кінцеву істину.

Але ж це зовсім не так, тому що кінцева істина лежить поза раціональними знаннями. Кінцева істина – там, де Бог, а Бога неможливо пізнати одним тільки розумом. Він пізнається в духові та в правді. Істина, звичайно, відноситься до розуму, а дух – це щось зовсім інше. Ця дія Божественної благодаті, а якщо благодать не торкається до серця людини, то ніяким розумом до Бога наблизитися неможливо. Якщо немає Божественної благодаті, то розум буде все далі і далі відокремлювати людину від Бога, що і відбувається сьогодні. Дуже багато, стаючи людьми освіченими, замість того щоб звернути і серце своє, і розум до Бога, все більше і більше віддаляються від Нього.

Бог пізнається в духові та в правді. Це – заповіт всім нам. Це означає, що для нас раціональна істина не є чимось непотрібним або другорядним. Дійсно, всі ми покликані розвивати свій розум, по можливості здобувати освіту, спрямовувати всі сили розуму, в тому числі, на розуміння Божественних таємниць. Але нам ніколи не буде дано це розуміння, якщо ми не будемо зростати душею. А дух – це наше внутрішня життя. Дух – це те, що піде у вічність разом з нашою душею. І якщо розум наш, що діє за фізіологічним законам, закладеним Богом у людську природу, має обмежений час існування, то душа і дух, в яких також буде присутній розумний початок, переходять у вічність.

Нехай сьогоднішнє євангельське читання допоможе нам зрозуміти, що дух і істина – це те, що повинно бути присутнім в житті кожної людини. Не можна шукати істину, ігноруючи дух, і, напевно, не можна прагнути володіти духовним, ігноруючи істину. Ось чому Господь і сказав: настане час і тепер вона є, коли справжні поклонники будуть поклонятися Отцю в дусі та в правді. І це так важливо сьогодні, в наше особливе час, сповнений найбільших наукових відкриттів, – щоб всі сили розуму підтримувалися силою духу. Напевно, про це потрібно подумати саме зараз, коли, незважаючи на колосальні людські знання, рід людський несподівано занурився в пандемію страшної хвороби. Це дійсно якийсь виклик нашому сучасному знанню. Звичайно, вчені відкриють шляхи боротьби з цією хворобою, але в якийсь момент нам слід замислитися над тим, чому ж ми не володіємо вже сьогодні здатністю негайно припинити, спираючись на силу розуму, цю пандемію. Господь допускає нам ці випробування для того, щоб ми могли замислитися про свою обмеженість. Чи не все нам дається, і не все дається відразу, і, схиляючись перед лицем Божим, ми повинні спитати у Нього допомоги не тільки в тому, щоб удосконалювати свій розум, але і в тому, щоб постійно піднімати свій дух і щоб дух запліднював наш розум . Тоді не буде ніяких протиріч між наукою і релігією, між зовнішнім світом, який нас оточує, і духовним світом, яким живе Церква.

До цього синтезу духовного і матеріального, раціонального і духовно піднесеного, і повинен прагнути рід людський. І, можливо, потрясіння, через які ми зараз проходимо, допоможуть нам усвідомити, що найбільша істина пов’язана з силою людського духу. І хай допоможе нам в цьому Господь! Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua

Анонси подій

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 5-ту після Пасхи, про самарянине

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 5-ту після Пасхи, про самарянине

17 травня 2020 року, в Неділю 5-ту після Пасхи, про самарянина, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну ... подробнее...>>
Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 3-ю по Пасці

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 3-ю по Пасці

3 травня 2020 року, в Неділю 3-ю по Пасці, святих Жен-Мироносиць, праведних Йосипа Аримафейського і Никодима, Святіший Патріарх Московський і ... подробнее...>>
Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Великий П'яток

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Великий П’яток

17 квітня 2020 року, у Великий П'яток — день, присвячений спогаду Святих спасительних Страстей Господа нашого Іісуса Христа, Святіший Патріарх ... подробнее...>>
Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Великий Четверток

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Великий Четверток

16 квітня 2020 року, у Великий Четверток, день спогаду Таємної Вечері, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну ... подробнее...>>
Патріарша проповідь в свято Входу Господнього в Єрусалим після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь в свято Входу Господнього в Єрусалим після Літургії в Храмі Христа Спасителя

12 квітня 2020 року, в Неділю 6-ту Великого посту, ваій, свято Входу Господнього в Єрусалим, Святіший Патріарх Московський і всієї ... подробнее...>>
Яндекс.Метрика

© 2010-2020 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язкова.