ГОЛОВНА   Новини   ПРО ПРОЕКТ   РЕДАКЦIЯ   КОНТАКТИ  
Почтовая форма

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Наші банери:

Послухати молитви

Проповіді Святішого Патріарха Кирила

14/03/2021

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю сиропусну після Літургії в Храмі Христа Спасителя

14 березня 2021році, в Неділю Сиропусну, спогад Адамова вигнання (Прощена неділя), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя в Москві. У цей день виповнилося 45 років служіння в архієрейському сані Його Святості. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Першосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, владика митрополит Ювеналій!

Сердечно дякую Вам за добрі слова, які Ви сказали і від себе, і від усіх членів Священного Синоду. Складаю все це в моєму серці – саме в таких добрих словах я черпаю силу, коли обставини стають дуже непростими і потрібно приймати складні, а часом і доленосні рішення. Тому що розумію: мої немічні руки, мій розум, мої фізичні і духовні сили залежать не стільки від того, наскільки мій організм фізично здатний справлятися з цими навантаженнями, але в першу чергу від того, наскільки сила Божа утвердила в усіх справах. І те, що я говорю зараз, – немає від книжності, що не перекази інших людей; це випливає з мого особистого життєвого досвіду, і я з радістю готовий їм ділитися з усіма.

Чудові слова з Послання апостола Павла до Филип’ян: все могу в укрепляющем меня Иисусе Христе (Флп. 4:13). Якщо обмежитися тільки першою частиною цієї фрази – «все можу», то це була б декларація лжеіменного людського знання, декларація чоловікобожія, декларація тих, хто вважає, що найвищою цінністю є людина, її життя, і немає більше нічого, з чим варто було б рахуватися . Але ці слова ніколи не стали б частиною Священного Письма, несучи в собі лише частину правди про величезні можливості людини – його розуму, його фізичних і духовних сил. Тому ці слова заповнюються Божественним змістом: все можу в укріпляючому мені Іісусі Христі, тобто можу все, якщо зі мною Бог.

Цим християнське послання відрізняється від людського, від того, що абсолютно несправедливо, на мій погляд, називають гуманістичним поглядом на життя. Слова святого апостола Павла все можу в укріпляючому мені Іісусі Христі, наповнені не людською мудрістю, але мудрістю Божественної.

Що ж це означає? Який сенс цих слів? Господь дав людині величезні сили – силу розуму, силу волі, силу почуттів. Природа людини здатна на дуже багато; однак якби ця природа не надихалася Божественною силою, якби людина не запліднюється Божественною благодаттю, то твердження «все можу» повисало б в безнадійному відсутності реальних доказів цих слів. Але коли ми чуємо слова апостола все можу в укріпляючому мені Іісусі Христі, то стає ясно: людина дійсно може все, коли він разом з Богом, коли його розум, його фізичні і духовні сили підтримуються силою Божественної благодаті.

А чому я говорю про це сьогодні, в день 45-річчя своєї архієрейської хіротонії? Не тільки тому, що ці слова дивним чином відповідають сьогоднішньому дню, але в першу чергу тому, що на досвіді свого життя, в тому числі на 45-річному досвіді архієрейського служіння, можу вже не тільки повторити слова Святого Письма, а й від себе сказати : все можу в укріпляючому мені Іісусі Христі,

Хоча моє життя і моє служіння почалися після Великої Вітчизняної війни і я, як і більшість тут стоять, належу до покоління, який не знав страху війни, проте не можна сказати, щоб це були дуже прості роки. Всяке було. Було благополучне (звичайно, відносно благополучне) для Церкви час, починаючи з 1945-го або 1946 року і до року 1955 року. Потім потихеньку почалися заморозки, вдарили лютою холодом по церковному організму в 60-х роках – новим, страшним гонінням, яке увійшло в історію Церкви як хрущовський гоніння, коли одержимий абсолютно божевільними думками державний лідер вирішив, що до 1980 року не повинно залишитися ніяких слідів релігійності в нашому народі. Він погрожував показати останнього священика по телевізору, тому що в 1980 році – люди мого покоління добре пам’ятають, навіть плакати такі в школах висіли, – нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі. А при комунізмі не може бути ніякої віри.

Все це я кажу до того, що навіть на прикладі життя однієї людини можна свідчити про найбільшу милості Божої, про те, що Господь в нас і разом з нами проходить наш життєвий шлях і ніякі бісівські сили, ніяка влада не здатні перемогти Бога, тобто поставити непрохідне середостіння між Богом і людиною. Ось чому слова апостола Павла все можу в укріпляючому мені Іісусі Христі,  наповнюють нас твердою переконаністю в тому, що якщо Бог з нами, то ніщо не може нас перемогти.

Дійсно, роки мого архієрейського служіння не співпали з часом кривавих гонінь, але це були важкі роки, і боротися потрібно було буквально на кожному кроці. Ще будучи ректором тодішніх Ленінградських духовних шкіл, я повинен був боротися – з ризиком якщо не для життя, то, без сумніву, з ризиком для свого становища – за кожного студента, точніше, за кожного абітурієнта, який подавав прохання про надходження. Ніхто не міг бути прийнятий без згоди влади, а якби таке сталося, то нещасний студент все одно ніколи б не отримав ленінградської прописки і не зміг би вчитися. Тому волею чи неволею треба було узгоджувати кожного абітурієнта і доводити тодішній владі, що цю людину треба прийняти. Це був найважчий досвід боротьби за кожну людську душу, за кожного, хто хотів вступити на шлях служіння Господу, але я дякую Богові за те, що Він провів мене через цей досвід.

Звичайно, сьогодні ми живемо в зовсім інших умовах, і нинішнє покоління духовенства, як і більшість віруючих, не пам’ятає тих часів, але Церква є берегинею пам’яті, і це дуже важливо, тому що з пам’яті виростає досвід, а з досвіду – мудрість. Наша Церква, яка сьогодні знаходиться в зовсім інших, дуже сприятливих умовах, ніколи не повинна забувати досвід попередніх поколінь, досвід боротьби Церкви Російської за кожну людську душу. Саме тому пам’ять про мою архієрейської хіротонії для мене сполучається з пам’яттю про все те, що було пов’язано зі збереженням і зміцненням віри православної в житті нашого народу.

Я дякую всім своїх наставників, своїх благочестивих батьків, дідуся і бабусю. Мій дід був сповідником, пройшов десятки тюрем і заслань тільки за те, що боровся проти обновленчества, тодішнього розколу, інспірованого владою; за те, що безкомпромісно відстоював свою особисту віру і взагалі право російської людини залишатися православним. З вдячністю згадую благочестивих батьків – протоієрея Михайла і матінку Раїсу, які виховали мене і всіх дітей в глибокій вірі, в довірі Господу, в готовності і в бажанні служити Йому. Особливо згадую в цей день пріснопам’ятного митрополита Никодима, мого вчителя, який не тільки зробив дуже багато для того, щоб зміцнити мою віру і моє бажання служити Церкві, а й доклав чимало зусиль до того, щоб це служіння було направлено на послідовне утвердження віри в серцях наших людей. Тому відчуваю особливе почуття подяки до мого духовного наставника, зовсім несправедливо обмовити, – на щастя, залишилася безрезультатною спроба викреслити його з числа справжніх сповідників віри православної в радянські часи. Дякую покійному владику митрополиту Никодиму і вірю, що він сьогодні перед Господом і молиться і за мене, недостойного, і за багатьох, в серцях яких він посіяв віру православну в найважчі прийшла аж спокус і гонінь. Пригадую багатьох добрих людей, з якими зустрічався на життєвому шляху, – це були світські люди, представники тодішньої ленінградської, точніше сказати, ще петербурзької інтелігенції, люди віруючі, благочестиві, добре освічені, які, звичайно, також вплинули на мою душу.

Дякую не тільки тих, хто був в минулому, а й тих, хто в даний час залишається зі мною, – членів Священного Синоду, моїх однодумців, які підтримують мої ініціативи і починання і своїм однодумністю в значній мірі визначають сьогодні єдність всієї нашої Церкви. Сердечно дякую єпископат і клір міста Москви і, звичайно, всіх вас, мої дорогі, за вашу любов і за вашу молитву. Прошу і надалі не залишати мене, недостойного, в своїх молитвах, тому що тільки спираючись на силу Божу, як уже було сказано сьогодні, можна здійснювати ті справи, до яких закликає кожного архіпастиря Господь, поставляючи його на свішніцу абсолютно особливого служіння Церкви і людям.

На завершення хотів би сказати, що час, в який ми живемо, зовні благополучне, теж виконано багатьох небезпек, і потрібно мати достатньо гостре духовний зір, щоб бачити небезпеки, які відбуваються не стільки в країні нашій, скільки в усьому світі. Цілком очевидно, що віра в Господа і Спасителя є дійсно перешкодою для настання антихриста, для настання останніх часів, пов’язаних з пануванням зла. А тому всі ті, хто бореться, захищаючи віру, захищаючи Божу правду, вступають на полі брані з темними силами зла. Але Господь вчить нас, щоб не лякається серце наше, щоб ми, зі сподіванням на Його допомогу, на Його благу досконалу волю, зміцнюючись вірою, здійснювали те, що повинні робити як православні християни і в своєму особистому, і в суспільному житті. А поки буде так, бо конче буде прихиляти милість Свою і до Церкви нашої, і до народу нашого.

Ще раз всіх вас сердечно дякую за ваші молитви і за вашу духовну підтримку. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Патріарх.ua

Анонси подій

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Герасиму, єпископу Владикавказькому і Аланському

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Герасиму, єпископу Владикавказькому і Аланському

14 жовтня 2021 року, у свято Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, за Літургією в Храмі Христа Спасителя ... подробнее...>>
Патріарша проповідь у свято Покрова Пресвятої Богородиці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у свято Покрова Пресвятої Богородиці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

14 жовтня 2021 року, у свято Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі ... подробнее...>>
Патріарша проповідь в Неділю 16-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь в Неділю 16-ту після П’ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

10 жовтня 2021 року, в Неділю 16-ту після П'ятидесятниці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в ... подробнее...>>
Патріарша проповідь в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького

Патріарша проповідь в день пам’яті преподобного Сергія Радонезького

8 жовтня 2021 року, в день преставлення преподобного Сергія, ігумена Радонезького, чудотворця (1 392), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі ... подробнее...>>
Патріарша проповідь у день свята Воздвиження Хреста Господнього після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день свята Воздвиження Хреста Господнього після Літургії в Храмі Христа Спасителя

27 вересня 2021 року, у день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил ... подробнее...>>

Архів матеріалів:

« Жовтень 2021 »
ПнВтСрЧтПтСбВс
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Яндекс.Метрика

RSS лента

© 2010-2021 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язково.
Перейти на мобільну версію