ГОЛОВНА   Новини   ПРО ПРОЕКТ   РЕДАКЦIЯ   КОНТАКТИ  
Почтовая форма

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Наші банери:

Послухати молитви

Привітання та звернення Святішого Патріарха Кирила

11/11/2021

Виступ Святішого Патріарха Кирила на Міжнародному з’їзді вчителів та викладачів російської словесності

11 листопада 2021 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил виступив на Міжнародному з’їзді вчителів та викладачів російської словесності, організованому в рамках ІІІ з’їзду Товариства російської словесності.

Ваше Високопреосвященство, владико митрополит Тихон! Шановний Вікторе Антоновичу! Дорогі учасники засідання! Брати і сестри!

Сердечно вас вітаю. Наша зустріч відбувається після досить тривалої перерви, спричиненої епідемією та обмежувальними заходами у зв’язку з поширенням небезпечної інфекції. Дуже радий знову мати спілкування з вами. Для мене наші зустрічі завжди мають особливе значення, адже ми можемо обмінятися думками, поділитися одна з одною важливими думками про стан вітчизняної культури, збереження мови, розвиток літератури в нашій країні. Переконаний, що обговорювані нами питання та рішення, які приймаються за результатами дискусій, мають суспільне значення і, сподіваюся, сприяють позитивним змінам у освітній, виховній та духовно-просвітницькій сферах.

Сьогоднішній свій виступ хотів би присвятити темі сучасного стану російської мови. Церква, будучи хранителькою духовних і культурних традицій народу, у всі часи намагається дбати про моральний стан людей, свідчити про правду Божу, закликає до прямування високих моральних ідеалів, до яких слід прагнути не тільки в приватному, а й у суспільному житті — в культурі, у мистецтві, в освіті, у побутовій сфері.

Про сучасні проблеми мови нам доводилося говорити і раніше. “Хвороби” мови добре відомі: низький рівень мовної культури людей, особливо молоді; засилля іноземних запозичень та жаргонізмів у масовій культурі та громадській сфері; недостатня грамотність у письмовій мові.

Проблеми ці, втім, не є новими. Ми знаємо, що зміни у суспільному житті часто спричиняють і активізацію мовних процесів: зокрема, появу великої кількості запозичень, освіту неологізмів, зміну орфоепічних норм і навіть у ряді випадків деформацію фонетичного та граматичного ладу. «Культурна революція, по крайнього заходу у Росії, є й лінгвістична революція»[1], справедливо зазначав відомий вітчизняний філолог Віктор Маркович Живов.

Зміна культурної парадигми неминуче позначалася і мовою. Найяскравіші зміни відбуваються, зазвичай, у сфері лексики. Досить згадати кілька прикладів із минулого.

Так було в епоху Петровських реформ, зокрема які торкнулися мови, російська мова переживала вторгнення великої кількості іноземних запозичень. Але в 1730-ті роки починається поступове визволення мови від чужоземних слів. Використання запозичень із престижного раптом перетворюється на зневажливе і властиве лише неосвіченим верствам товариства [2], які, за влучними словами В.М. Татищева, цим «дурність крайню за великий розум шанують» [3].

Після 1917 року наша мова наповнилася словами-абревіатурами, канцеляризмами, вульгарною лексикою та елементами так званого блатного жаргону. Але й ця хвиля грубого «новоязу» благополучно схлинула, забравши з собою непотрібне сміття та поповнивши мову словами, що позначають нові реалії життя. Щось подібне ми також переживали в епоху «перебудови» і в 1990-і роки, коли в російську мову «увірвалися» англомовні слова та висловлювання, частина з них була згодом засвоєна і увійшла до нашого життя.

Від деяких професійних лінгвістів доводилося чути, що, мовляв, мову все «переварить»: щось збереже, щось відкине, виробить, нарешті, нові норми, і тоді зміну хаосу прийде стабільність[4]. Дай Боже, щоб було так. Але наскільки реалістичним є такий прогноз? І чи можемо ми під цим приводом ігнорувати реальні небезпеки? А що є ці небезпеки? Одна з них — це нездорова мода, що зберігається досі, на бездумне запозичення і сліпе калькування іноземних виразів і навіть цілих синтаксичних конструкцій. Це особливо помітно проявляється у масовій культурі й у молодіжної промови, де рясно присутні звані варваризми, тобто недоречні запозичення з іноземних мов, нині переважно англійської. Відразу постає питання: невже словниковий запас у багатьох молодих людей сьогодні настільки обмежений, що їм не вистачає російських слів для вираження своїх думок?

На жаль, таку сумну картину доводиться спостерігати й у засобах масової інформації. Мовленнєва культура особистості, поза всяким сумнівом, спирається на мовну культуру суспільства. Як ми знаємо, в нашій країні давно діє закон «Про державну мову»[5], який наказує супроводжувати іноземні слова та висловлювання, що вживаються в громадському просторі, адекватним смисловим перекладом на російську мову. Але як бути зі словами, написаними начебто кирилицею, але при цьому транслітерацією англійських слів? Звичайно, я говорю не про якісь вузькоспеціальні професійні терміни чи авторські назви. Йдеться про побутову мову, мову ЗМІ, мову літератури, мову повсякденного спілкування. Це серйозне питання до фахівців-філологів.

Гадаю, було б доречно спільно виробити, якщо не правовий, то хоча б якийсь громадський механізм регулювання цієї проблеми, щоб виправляти ситуацію там, де це можливо.

Розумію, що мовна політика дуже чутлива сфера. Однак не забуватимемо, що її дієвими знаряддями є не тільки адміністративне регулювання, а й система освіти та засоби масової інформації, і в цьому сенсі особлива відповідальність лягає на плечі наших педагогів, покликаних задавати тон, зразок мовної культури.

Хотів би відійти від свого тексту і поділитися з вами деякими особистими спогадами. Я народився в Ленінграді, і життя склалося так, що в 15 років я мав піти працювати, продовжуючи навчання у вечірній школі. Багато хто ставив під сумнів мій вибір, казали, що не варто було йти зі школи. Але вийшло так, що я почавши працювати в Ленінградській комплексній геологічній експедиції, зустрівся з чудовими людьми — представниками старої ленінградської і навіть петербурзької інтелігенції. Там я почув таку промову, яку й не чув у тому оточенні, де перебував до того. Це була мова освічених, інтелігентних петербуржців, і вона була настільки гарною, що просто вражала мене. Я з великою увагою слухав звичайні розмови на професійні та побутові теми, дивувався, як люди можуть грамотно, правильно і красиво висловлювати свої думки. А коли я припускав щось неправильне у своїх словах, то делікатно, але твердо мої старші товариші поправляли мене, формуючи таким чином обережне, вивірене ставлення до того, що і як треба казати.

У зв’язку з цим мені видається дивним і навіть зовсім неприйнятним, коли викладач раптом починає переходити під час занять на молодіжний сленг, використовуючи його як норму у своїй повсякденній промові. Нерідко це робиться, щоб викликати симпатії в аудиторії, продемонструвати залучення до молодіжного середовища. Думаю, це хибне цілепокладання, яке не відповідає традиціям нашої культури, в якій образ викладача завжди сприймався як ідеал і зразок для наслідування. Адже викладач — ведучий, а учні — провідні, і ведучий ніяк не повинен потрапляти у залежність від тих неправильностей мови, які є у молодіжному середовищі.

Взагалі кажучи, зростання вживання стилістично зниженої лексики у громадському просторі неспроможна викликати занепокоєння. Просторові вирази доречні, можливо, в якихось побутових ситуаціях, але чи застосовні вони, коли людина звертається до аудиторії чи навіть спілкується зі своїми колегами? Вихованій та інтелігентній людині, гадаю, й на думку не спаде говорити на сленгу та використовувати грубий жаргон на офіційних заходах, у соціальних мережах, у телевізійних чи радіопередачах, які дивляться та слухають мільйони людей, у тому числі молодь. Тому я закликаю всіх, хто має можливість звертатися до величезних аудиторій через засоби масової інформації, пам’ятати про те, що ваша мова має бути такою, щоб не подавати спокуси, — у тому сенсі, щоб ті, хто бажав би наслідувати вас, не повторювали ваші помилки, які не поширювали їх у своєму власному середовищі.

Сумно спостерігати, що падіння рівня мовної культури торкнулося і засобів масової інформації, зокрема, на жаль, теле- і радіомовлення. Багато хто з нас пам’ятає, яка прекрасна школа дикторів існувала за радянських часів, наскільки відточеною, інтелігентною та грамотною була мова ведучих. Це справді був зразок вимови та інтонування, зразок бездоганної російської літературної мови. На жаль, видатні представники старої школи дикторської майстерності поступово йдуть у вічність. Ось нещодавно ми втратили Ігоря Леонідовича Кириллова, людину, без перебільшення, легендарного, талановитого та першокласного журналіста. Але важливо, щоб ті традиції та високі професійні ідеали, які лежали в основі вітчизняної культури публічного виступу, були продовжені й у сучасних ЗМІ. Говорю не тільки про звучання, а й про друковане слово.

«Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для побудови у вірі, щоб воно давало благодать тим, хто слухає» (Еф. 4:29), — це слова апостола Павла з його послання до Ефесян. Однак, як ми знаємо з Євангелія, уста говорять від надлишку серця (див. Мт. 12:34). А що це означає? Це, що виховання культури слова починається з виховання серця, тобто. з виховання внутрішньої культури особистості, культури думки. Гниле слово – це, звичайно, не тільки слово вульгарне, грубе чи лайливе, це ще й слово брехні, наклепницьке слово, неправедне слово.

Наведу слова відомого лінгвіста Юрія Рождественського Володимировича, основоположника філологічної теорії масової комунікації. Він наголошував, що в умовах інформаційного суспільства етичні завдання мови пов’язані насамперед із відповідністю текстів масової комунікації вимогам правдивості імен, оскільки образ, який міститься в цьому «колажі відомостей», як характеризує цей рід словесності Ю.В. Різдвяний, спрямований насамперед на спонукання до дії. Характер же дій може бути різним — руйнівним чи творчим.

Що це означає стосовно того, про що ми зараз говоримо? Якщо в ЗМІ або, ширше, в масовій комунікації йде послідовне насадження чужих цінностей та культурних парадигм, якщо все більшого поширення набувають нетрадиційні для нашої культури образи, моделі мовної поведінки, все це неминуче призводить до розмивання основ національної самосвідомості. Інакше кажучи, істинність імен, яку писав Ю.В. Різдвяний — це в тому числі й відповідність базовим цінностям культури, в чому полягає найважливіша умова її збереження.

У світлі сказаного слід, звичайно, відзначити і зовнішні причини, на які дуже непросто вплинути. Ці, як сказали б філологи, екстралінгвістичні чинники пов’язані насамперед із зрушеннями у суспільній системі цінностей. Здавалося б, що можна протиставити таким глибинним змінам? Тут, як на мене, на допомогу може прийти просвітницький потенціал літератури, її здатність впливати на уми та серця людей, актуалізувати у свідомості людей цінності, що лежать в основі нашої культури.

Мені бачиться глибоко символічним, що наша зустріч відбувається у дні, коли відзначається 200-річчя від дня народження Федора Михайловича Достоєвського — геніального російського письменника та мислителя. Його твори люблять і високо цінують у нашій країні, а й далеко її межами. Дивлячись на нашого видатного співвітчизника та віддаючи йому данину вдячної пам’яті, замислимося і над долями нашої нинішньої літератури, культури, про їхнє покликання та відповідальність за майбутнє народу. Дай Бог, щоб вивчення творчості Достоєвського та популяризація досягнень гуманітарної науки сприяли не тільки формальному знайомству сучасників з культурною спадщиною нашого народу, а й зводило їх з рівня споживачів культурних цінностей на рівень активних носіїв багатовікової культурної традиції, наступників та продовжувачів великих представників нашого народу, свідчення світові про євангелію, що спрямовували свій погляд до гірського, де життя наше приховано з Христом у Богу (див. Кл. 3:3).

Дякую вам за увагу і закликаю на вашу працю благословення Боже.

***

[1] Живов В.М. Історія мови російської писемності. У 2 т. Т. II. М.: Російський фонд сприяння освіті та науці, 2017. С. 1141.

[2] Живов В.М. Історія мови російської писемності. Т. ІІ. С. 1019.

[3] Татіщев В.М. Лист В.К. Тредіаковському, 18 лютого 1736 р. // Татіщев В.М. Записки. Листи 1717-1750 років. М.: Наука, 1990 [Наукова спадщина, т. 14]. С. 224.

[4] Шмельов А.Д. Російська мова початку XXI століття: дійсні та уявні зміни // Російська мова за кордоном. № 4. 2011. С. 117-124. Кронгауз М.А. Російська мова на межі нервового зриву. М: Вид-во АСТ – CORPUS, 2017. С. 19.

[5] Федеральний закон від 01.06.2005 № 53-ФЗ “Про державну мову в Російській Федерації”: https://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_53749.

Прес-служба Патріарха Московського та всієї Русі

Патріарх.ua

 

Анонси подій

Патріарше привітання учасникам V Всеросійської наукової конференції з теології

Патріарше привітання учасникам V Всеросійської наукової конференції з теології

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил направив вітання учасникам V Всеросійської (з міжнародною участю) наукової конференції «Теологія у науково-освітньому ... подробнее...>>
Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам Великого кола Всеросійського козацького товариства

Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам Великого кола Всеросійського козацького товариства

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил направив вітання учасникам Великого кола Всеросійського козацького товариства. Організаторам, учасникам та гостям Великого ... подробнее...>>
Патріарше вітання з нагоди 30-річчя готелю «Данілівський»

Патріарше вітання з нагоди 30-річчя готелю «Данілівський»

Святіший Патріарх Московський та всієї Русі Кирил привітав в.о. генерального директора готелю «Данілівський» ігуменню Феофанію (Міскіну) та співробітників готелю з ... подробнее...>>
Співчуття Святішого Патріарха Кирила у зв'язку із загибеллю людей внаслідок НП на шахті «Листяжна»

Співчуття Святішого Патріарха Кирила у зв’язку із загибеллю людей внаслідок НП на шахті «Листяжна»

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил висловив співчуття у зв'язку із загибеллю людей внаслідок НП, яке сталося 25 листопада ... подробнее...>>
Привітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди 30-річчя заснування Російського державного соціального університету

Привітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди 30-річчя заснування Російського державного соціального університету

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил привітав вріо ректора Російського державного соціального університету А.А. Хамрова, викладачів, співробітників, студентів та ... подробнее...>>

Архів матеріалів:

« Грудень 2021 »
ПнВтСрЧтПтСбВс
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Яндекс.Метрика

RSS лента

© 2010-2021 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язково.
Перейти на мобільну версію