ГОЛОВНА   Новини   ПРО ПРОЕКТ   РЕДАКЦIЯ   КОНТАКТИ  
Почтовая форма

Посилання:

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru

Наші банери:

Послухати молитви

Проповіді Святішого Патріарха Кирила

04/12/2021

Слово Святішого Патріарха Кирила на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці після Літургії в Храмі Христа Спасителя в Москві

4 грудня 2021 року, на свято Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії та 104-у річницю від дня інтронізації святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію у кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя у Москві. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Першосвятительським словом.

В ім’я Отця і Сина та Святого Духа!

Сьогодні ми згадуємо подію, овіяну певною таємницею і малозрозумілу з повсякденного погляду — урочисте сходження до єрусалимського храму юнака Діви Марії. Саме її входження по крутих сходах Єрусалимського храму, які були, мабуть, майже в її зріст, вже чимось чудовим. Але її, у присутності первосвященика, ввели в свята святих — туди, куди тільки раз на рік входив первосвященик, де колись лежали скрижалі заповіту, дані Мойсею на горі Синайській, і посуд з манною, якою харчувалися юдеї під час своєї мандри Синайською пустелею. У це місце зосередження святині первосвящеником була введена звичайна дівчинка — все це незрозуміло з погляду тогочасних звичаїв, тодішніх правил, тодішнього закону, але ця подія міцно увійшла до християнського переказу з найглибшої давнини, після апостольських часів. Тобто сумніватися в реальності цієї події неможливо, тому що вона ніколи не зазнавала жодних сумнівів у Церкві. Так і було: Діва Марія, Отроковиця, зійшла сходами єрусалимського храму і в супроводі первосвященика увійшла до святая святих.

Для Діви Марії це був початок шляху — як ми знаємо, скорботного шляху, сповненого багатьох страждань та хвороб. І Діва Марія, Пречиста і Преблагословенна Мати Господа і Спасителя нашого, з цього уготованого їй шляху не зійшла. Вона не злякалася навіть того, щоб піти на Голгофу, де розпинали Її Сина, де страшні воїни стояли навколо розп’яття, будь-якої миті готові пронизати списом не тільки ребра Її Сина, а й Її Саму. Вона стояла там, навколо багатотисячного люлюкаючого натовпу, яка вітала своїми криками розп’яття Її ні в чому не повинного Сина. Діва Марія не відійшла від того шляху, яким вона вступила, входячи до єрусалимського храму.

Сьогодні ми згадуємо й іншу важливу подію, пов’язану з новітньою історією нашої Церкви. Сьогодні річниця інтронізації Святішого Патріарха Тихона, нині зарахованого до лику святих. Ця подія сталася меншою, ніж через два місяці після революції, і стала, звичайно, викликом нової влади, тим більше що вона супроводжувалася збігом величезної кількості православних людей, якої ніколи не бачила Червона площа та прилеглі площі Москви. Тисячі та тисячі людей, з корогвами, з хрестами, з молитвою, вітали інтронізацію Святішого Патріарха Тихона. То була спільна молитва за обраного Патріарха. Це була радість з нагоди відновлення Патріаршества в нашій Церкві. Але водночас це була відповідь віруючого народу на прагнення влади, що вже тоді виникло, до утиску прав православних людей, до гоніння на Церкву. Саме так влада і сприйняла все це як демонстрацію сили. Але це не було демонстрацією фізичної сили — це була демонстрація духовної сили нашого народу, і в якомусь сенсі вона стала останньою на багато десятиліть, протягом яких Церква наша переносила гоніння, муки і страти своїх вірних синів і дочок. Страждання, які можна порівняти лише з гоніннями, муками і стратами, які Церква зазнала в давнину від язичницьких імператорів.

Святіший Тихін, зійшовши на Патріарший престол, по-людськи радів цьому тріумфу безлічі людей, їхньої вірності, тому, що не злякалися вони нових, небезпечних для них політичних обставин і багато зібралися навколо свого Патріарха на Червоній площі. Але це, мабуть, останнє урочисте загальнонародне визнання важливості Патріаршого служіння на Русі. Ми знаємо, що дуже скоро проти Церкви були споруджені гоніння, не просто порівняні з язичницькими, а у багато перевершують будь-які гоніння проти Церкви Христової, де б вони не відбувалися протягом усієї людської історії. Бо в жодній країні світу не було нічого подібного до того, що сталося на Святій Русі.

І ось сьогодні ми згадуємо святителя Тихона. Ми молимося йому як заступнику Церкви нашої. Ми намагаємося – принаймні всі архієреї Руської Церкви, які замислюються над подвигом святителя Тихона, – хоч трохи брати з нього приклад мужності, твердості, непохитної віри, здатності йти проти течії, протиставляючи духам злості піднебесної (Еф. 6:12) свою віру, своє благочестя та свою молитву. Святитель Тихін помер у лікарні, а оскільки ніхто не був свідком його смерті, то, коли виникло питання про його канонізацію, він не був зарахований до новомучеників, але зарахований до сповідників. Можливо, він був новомучеником, але це нам не відомо, відомо лише, що вже перші його кроки були спрямовані на захист Церкви від безбожної влади.

Ми знаємо, що нова влада, розуміючи, що прямим фронтальним ударом по Церкві не досягти бажаної мети, не зруйнувати Православ’я, вирішила використати іншу тактику — створити паралельну церкву. Начебто таку ж православну, щоб там були «ієрархи», «священики», «діакони», щоб усі ці люди служили у православних храмах, але щоб у цих так званих «православних» не було законної ієрархії і вони були просто ряженими, призначеними бути «митрополитами», «архієпископами», «єпископами» світською безбожною владою. І боротьба Святішого Патріарха Тихона була спрямована не проти гонителів безпосередньо, а насамперед проти ряжених «митрополитів», «архієпископів» та «єпископів», які повинні були змістити законну ієрархію, а отже, позбавити народ нашої сили благодаті Божої, яка передається в Церкви лише в тому випадку, якщо Церква зберігає законне спадкоємство від Церкви Апостольської, що йде від Самого Господа, якщо вона очолюється канонічними, тобто законними архіпастирями, висвячення яких йде від самих апостолів. Тільки в цій Церкві живе і діє Святий Дух. А влада вирішила створити квазіцеркву, подобу Церкви, ввести в оману народ, поставити не законну ієрархію, а ряжених, щоб люди повірили і прийшли не до джерела вічного життя, а до порожньої криниці. Отака була нова стратегія боротьби з Церквою — позбавити її благодаті. Дивно, що цим займалися безбожники, які не вірять у жодну благодать, але вони намірялися створити «церкву», позбавлену будь-якої благодаті, світську організацію, в якій були б люди, лише одягнені у священний одяг. І що сталося? А наш народ благочестивий не прийняв цієї «церкви». У неї йшли ті, хто боявся гонінь, люди, яким було що втрачати на цьому світі, але їх виявилася мізерна меншість, а решта зберегла вірність Святішому Патріарху Тихону.

До моїх рук потрапив зовсім недавно величезної важливості справжній історичний документ. Його було надруковано на машинці самим Патріархом Тихоном і підписано його рукою — це звернення до Російської Православної Церкви. Святіший пише, що тільки недавно йому дали можливість вийти з ув’язнення – це 1923 рік, до того він цілий рік пробув ув’язнення, у повній ізоляції від Церкви. Святіший пише: «З милості Божої я знайшов можливість звернутися до вас», і попереджає про небезпеку розколу, створеного владою. Він перераховує за іменами всіх лідерів оновлень і просить народ Божий не приймати цей розкол. Це послання розповсюджувалося по всій Російській Православній Церкві. Важко сказати, в якій множині воно розійшлося, але добре знаю, за свідченням свого благочестивого діда, який був борцем із оновленням, що людину могли бути заарештувати тільки за те, що в нього знаходили це послання. І мій благочестивий дід, з ризиком для своєї свободи, а може, й життя, розповсюджував його в тій місцевості, де він тоді жив, у Нижегородській губернії; і, звісно, ​​як він, а й безліч інших благочестивих людей. І народ почув слово Святішого Патріарха Тихона і відкинув обновленський розкол. Святіший, вийшовши на короткий час зі свого ув’язнення, зумів зробити найважливіше, що тоді можна було зробити, — зупинити розвиток небезпечного розколу, який міг позбавити благодаті і Церкву нашу, і наш народ.

Сьогодні мені особливо хотілося розповісти вам про дивовижний життєвий подвиг Святішого Патріарха Тихона. І хочу ще раз сказати: як Діва Марія, здійснивши сходження до храму Господнього, почала Свій життєвий шлях, сповнений тривожень, хвороб, праць, скорбот, так і Святіший Патріарх Тихін у день сьогоднішній почав своє сходження до Голгофи і, подібно до Пречистої Діви Марії, не засумнівався у правді Божій, не злякався обставин, але мужньо сходив важкими щаблями свого життєвого шляху. І коли ми сьогодні насолоджуємось єдністю Церкви — і дай Бог, щоб так було до кінця віку, — коли ми безбоязно можемо приходити до своїх храмів, коли жодні розколи у великоросійській частині нашої Церкви не мучать нас, ми при цьому не повинні забувати про розколи на Україні і молитися, у тому числі святині Тихона, про подолання таких. Завдяки Богові за нову історичну реальність, ми повинні з вдячністю згадувати також імена тих, хто у прямому чи переносному сенсі віддав своє життя за єдність нашої Церкви та за чистоту Православ’я. І серед цих угодників особливе місце займає Святіший Тихін, Патріарх Всеросійський, – йому слава і поклоніння від народу нашого і від Церкви нашої на віки віків. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського та всієї Русі

Патріарх.ua

Анонси подій

Патріарша проповідь у день пам'яті преподобного Серафима Саровського після Літургії в Олександро-Невському скиту

Патріарша проповідь у день пам’яті преподобного Серафима Саровського після Літургії в Олександро-Невському скиту

15 січня 2022 року, в суботу перед Богоявленням, день преставлення (1833) і другого здобуття мощей (1991) преподобного Серафима Саровського, чудотворця, ... подробнее...>>
Патріарша проповідь у Неділю після Різдва Христового після Літургії в Олександро-Невському скиту

Патріарша проповідь у Неділю після Різдва Христового після Літургії в Олександро-Невському скиту

9 січня 2022 року, у Тиждень 29-й після П'ятидесятниці, по Різдву Христовому, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив ... подробнее...>>
Слово Святішого Патріарха Кирила після великої вечірні у свято Різдва Христового

Слово Святішого Патріарха Кирила після великої вечірні у свято Різдва Христового

Увечері 7 січня 2022 року, у свято Різдва Христового, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив велику вечірню у ... подробнее...>>
Патріарша проповідь у Різдвяний святвечір після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у Різдвяний святвечір після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Вранці 6 січня 2022 року, на вечір Різдва Христового (Різдвяний Святвечір), Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну ... подробнее...>>
Слово Святішого Патріарха Кирила перед молебнем на новоліття

Слово Святішого Патріарха Кирила перед молебнем на новоліття

Увечері 31 грудня 2021 року, напередодні Нового року, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив молебний спів на новоліття ... подробнее...>>

Архів матеріалів:

« Січень 2022 »
ПнВтСрЧтПтСбВс
12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Яндекс.Метрика

RSS лента

© 2010-2021 Протоієрей Ростислав Ярема. Всі права збережені. При копіюванні інформації посилання на сайт Патріарх всієї Русі - обов'язково.
Перейти на мобільну версію